Мовний екскурс "Зазирни у слово"

Захід  для семикласників ЗОШ № 4 пройшов під знаком «Слово». Спочатку говорили на рідній  -  про китайську. 

Від бібліотекаря міської бібліотеки для дітей Гайдай С.В. діти дізналася багато цікавих фактів про найпоширенішу мову світу.

Ось деякі з них:

У китайській мові одне слово зазвичай має не одне значення, а велике різноманіття, і залежить лише тільки від інтонації, з якою вимовляють слово. Один голосний звук може звучати по-різному. Китайці без проблем розуміють всі ці тони, але іноземці мучаться. Натомість мешканці Китаю з різних провінцій можуть абсолютно не розуміти один одного, як ніби розмовляють на різних мовах.

Переписувати фрази та слова на китайську небезпечно. Точна передача ієрогліфами назви "кока-кола" звучатиме як "кусай воскового пуголовка". З цієї причини маркетологи змінили назву напою так, щоб виходило "повний рот щастя".

У китайській мові є кілька слів, які дуже схожі на українські чи російські слова. Але, щоб значення було правильним, потрібно не забувати про інтонацію. До цих слів належать мама (мама), тато (па), чай (ча), кава (кофей).

Для назви деяких країн немає ієрогліфів, тому для них підібрані такі, що дуже схожі на назви країн:Україна (Укалан)

У китайській мові немає правил пунктуації, відмінків, пропозиції будуються за однією схемою. Єдина складність - 40 тисяч ієрогліфів.

Один ієрогліф - це неціле слово, а лише один склад. А один склад часто - ціла морфема. Всі прізвища, за винятком деяких, в Китаї складені з одного складу.

І, звичайно ж, позмагалися у вправності написання ієрогліфів. Це було весело!!!

Дізналися що об’єднує «мавпочку», «собачку», «равлика», «оселедець під маринадом» і «булочку з корицею».

Цими словами в різних країнах називають всім знайомий знак @

Виявили, що найбільш містким на Землі словом вважається іспанське мамихлапинатана, що означає: «Дивитися один на одного з надією, що хто-небудь погодиться зробити те, що бажають обидві сторони, але не хочуть робити».

Тож тепер будемо знати,  як називається дана ситуація одним Словом.

А ще діти пишалися нашою – Українською!

Круто, що українські  слова «мед» і «страва» візантійський історик Пріск Панікійський на території сучасної України  записав ще  у 448 році.

Круто, що багато українських слів, наприклад, “повітря”, “кохати”, “кінь”, “дерево”, “вогонь” є ідентичними словам у санскриті.

Неймовірно, але дослідники довели, що чимало вживаних сьогодні українських слів та мовних коренів були поширені ще у часи трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні сонцепоклонницьких часів та значний слід у давньо-індійській мові – ведичному санскриті, джерела якого дійшли до нас через 5 тис. років.