Хочеш для душі обновки
І полинуть серцем ввись?
Приїзди в Нову Каховку –
Містом-красенем пройдись…
В.І. Смолій.
22 лютого в рамках реалізації проекту «Кам’яні вишиванки
Нової Каховки — патріотичний меседж із минулого молоді сучасності» до
Центральної міської бібліотеки запросили учнів шостого класу ЗОШ №4 на
краєзнавчий гід «Місто з будинками у вишиванках».
Бібліотекарі Сембратович С.Л. та Акулова
В.М. запросили молодь у віртуальну подорож містом Нова Каховка з будинками у
«кам’яних вишиванках». Гідом у подорожі
стала книга-альбом «Кам’яні вишиванки Нової Каховки». Ця книга знайомить
читачів з історією Нової Каховки від заснування до сьогодення та з
архітектурними родзинками міста – «кам’яними вишиванками». Книга ілюстрована
фотографіями. Це видання побачило світ завдяки сприянню та підтримці
Українського культурного фонду.
Відправляючись у подорож вуличками Нової
Каховки, бібліотечні працівники нагадали про історію будівництва міста.
Нова Каховка – наймолодше місто на
Херсонщині, побудоване на місці села Ключове, заснованого 1891-го року.
Все почалося з будівництва Каховської
гідроелектростанції на Дніпрі, Південно-Українського каналу,
Північно-Кримського каналу (20 вересня 1950 р.). А разом з будівництвом
Новокаховської ГЕС почалось будівництво містечка для будівельників. Яке потім розростеця
в місто Нова Каховка. Офіційно днем народження міста являється 28 лютого 1952
року, коли Указом Президії Верховної Ради УРСР місту було присвоєно назву «Нова
Каховка». Місто споруджувалось за спільним проектом Харківського відділення «Міськбудпроект»,
Академії архітектури УРСР та управління «Дніпробуд». Авторська група:
архітектори А. Маторін та В. Монтелевич, інженер В. Дейнека.
В основу композиції міста була покладена
популярна в 50-ті роки ХХ ст. ідея «міста-саду» відомого англійського філософа
Джона Говарда.
Основними елементами архітектурного
ансамблю є будівля Палацу культури, Новокаховський виконком, дві альтанки в
парковій зоні, житлові будинки на проспекті, будівлі по вулиці Історичній
(колишня вул. Леніна) та сквер.
Згадали і про прибережний міський парк,
що розкинувся вздовж Дніпра на площі в 10 га, який був створений завдяки
таланту головного садівника міста Степана Фалдзинського. Зберігаючи пам'ять про
майстра садово-паркового мистецтва Степана Марковича Фалдзинського, у 2000 році
в парковій зоні поблизу Палацу культури на його честь було встановлено
пам’ятний знак у вигляді кам’яного листка, а також парку було присвоєно ім’я
С.М. Фалдзинського.
Із будівництвом Каховської ГЕС та міста
Нова Каховка тісно пов’язані останні роки життя Олександра Петровича Довженка,
відомого українського кінорежисера та
письменника. Тут він збирав матеріали для свого кіносценарію «Поема про море».
Протягом 1951-1956 років Довженко по декілька місяців жив у Новій Каховці. Він
був активним творцем і учасником великих подій.
У Новій Каховці на будинку по вул.
Історичній, 19 (колишня вул. Леніна), де мешкав митець, встановлено меморіальну
дошку. Його ім’я було присвоєно загальноосвітній школі № 1. У вересні 2012 року
відкрито пам’ятник О.П. Довженку (скульптори М. Рашевський та В. Потребенко).
Ознайомивши присутніх з історією
створення нашого мальовничого міста, молодь віртуально відправилась у подорож
вуличками старого міста з його архітектурними родзинками. У 1958 році стару частину міста занесли до світових
пам'яток архітектури, як місто, що збудоване за єдиним планом. Таких міст,
окрім Нової Каховки, у світі ще два - Бразилія та Санкт-Петербург. Того ж року на
Всесвітньому симпозіумі архітекторів, що проходив у Москві, Нова Каховка
отримала високу оцінку та поетичну назву – «Місто з «Лебединої пісні».
У 1952 році письменник та кінорежисер
Олександр Петрович Довженко приїхав у Нову Каховку з Москви. Його вразило, що
всі нові будинки міста однотипні, сірі та невиразні. Він написав листа до
Київської Академії архітектури, в якому просив направити майстрів, які б
оздобили фасади будівель. У грудні 1952 року Академія відрядила групу
архітекторів, скульпторів і художників для оформлення міста - В. Бондаренко, О. Чернов, М. Коломієць, М.
Гаркуша. Проект виконували архітектор М. Катернога і художник Г. Довженко.
Будинки старої частини міста мають два
види орнаментів: ліпні та різьблені. У 1953-1955 роках три бригади (майже 100
чоловік) робили ліпні орнаменти, а дві бригади – різьблені. За підрахунками
Григорія Довженка було створено дві
тисячі квадратних метрів орнаментів на понад 200 будинках.
У своїх роботах художник втілив основні
ідеї бойчукістів (художників-монументалістів, учнів і послідовників Михайла
Бойчука). Це виявляється в простоті й схематичності традиційних фігур,
переплетених візерунках із зображенням птахів і рослин, а також в ідеї
популяризувати українське мистецтво та поєднувати красу і буденність.
Усі панно вийшли міцними, як камінь,
завдяки чому і збереглися донині. Секрет міцності — в особливому розчині
штукатурки, рецепт якого винайшов і запатентував Григорій Довженко. Розпис по
сирому тиньку (штукатурці — ред.) на основі поліхлорвінілових синтетичних смол
значно полегшував роботу майстрам, адже він застигав довше, ніж звичайний.
Молоді запропонували переглянути відео
«Шедеври півдня України Кам’яні вишиванки» в якому йшла мова про трагічну долю
Михайла Бойчука та його послідовників.
У багатьох панно переважають вибагливі
рослинні орнаменти, в яких простежується зв'язок з мистецтвом українського
модерну та народною вишиванкою: різноманітні квіти, виноград, колоски пшениці,
вазони, куманці, «дерева життя» тощо. Недаремно сучасні місцеві дослідники
називали це явище «кам’яними вишиванками». Орнаменти можна поділити на
геометричні, симетричні, правильні, рослинні, тваринні та ін.
Упродовж заходу демонструвалась
слайд-презентацію по даній темі. Завдяки цьому
молодь переглянула та помилувалась декоративним оздобленням декількох
будинків у старій частині міста. Особливо їм сподобалось декоративне оздоблення
на будинку № 7 по вул. Пушкіна, на якому розміщено панно з рослинним орнамент –
«дерево життя». Дерево – це осьова лінія, яка стоїть понад часом, об’єднуючи
минуле, сучасне і майбутнє. Його коріння – символізує світ предків, який
захищає рід; стовбур – земний світ; квіти на дереві – сьогоденне людське життя,
а бруньки – зародки, які продовжать рід. Крона – символ небесної сили.
Традиційно дерево життя росте у вазі, чаші, тобто його коріння виростає з лона
Всесвіту, який та чаша символізує.
Зачарував своєю красою також буд. № 48
по вул. Герої України, який був прикрашений орнаментом у вигляді хреста. Хрест
– один із найпоширеніших знаків у світовій культурі, він символізує ідею
центричності. Означає також гармонію чотирьох стихій: вогню, води, землі,
повітря.
Переглянули багато будинків та особливо
приємно, коли ці будинки доглянуті, а «кам’яні вишиванки» реставровані. На
жаль, за багато років було втрачено 4 будинки.
Не забули про дві архітектурні родзинки
нашого міста, які знаходяться у парковій зоні уздовж Дніпра – Палац культури та
Літній кінотеатр.
Будівництво Палацу культури розпочалось
10 грудня 1951 року, а вже 12 квітня 1953 року здано в експлуатацію. Автори
проекту – архітектори С.М. Ванштейн, М.С. Коломієць, М.Т. Катеринога. Присутні
мали змогу помилуватись декількома фрагментами цієї будівельної споруди: декоративне
оздоблення верхньої частини фасаду Палацу культури, декоративне оздоблення
вікон та ін.
24 серпня 1951 року було закладено
фундамент Літнього театру на 850 місць. Автор проекту – харківський архітектор
Г. Зенькович, співавтор – архітектор Л. Хохлова, художники Г. Довженко, О.
Мизін, А. Нагай та ін. Було представлено для споглядання: барельєфні зображення
на аркаді центрального входу, декоративне оздоблення заднього фасаду сцени
Літнього театру та ін.
А на прощання рекомендуємо: гуляйте
вуличками старого міста, споглядайте та милуйтесь «кам’яними вишиванками»,
відпочивайте у парковій зоні під тінню дерев, а спустившись до Дніпра, можете
полюбуватись заходом Сонця… Та головне – не забувайте історії «міста з
«Лебединої пісні», вивчайте її, а допоможе вам книга-альбом «Кам’яні вишиванки
Нової Каховки».
Немає коментарів:
Дописати коментар