«...Не плямив поцілунок мій зроду квіток,
чи то пишні були туберози,
чи квітки, що зродив найпростіший садок,
чи до краю вразливі
мімози».
«Ти хотів би квіток на дорозі моїй?»
Леся Українка
З цих рядків Лесі Українки видно, як
ставилась вона до квітів – цього феномену природи. Багатство образів та символів,
надання квіткових відтінків традиційному звучанню – все це в повній мірі
притаманне ліриці Лесі Українки. Вона тонко відчувала слово, могла за допомогою
найпростіших штрихів, стислих фраз намалювати прекрасні пейзажі, передати
найтонші порухи душі, відтворити найпотаємніші мрії та почуття.
У поезіях Лесі Українки зустрічається понад
сорок інтерпретацій образу-символу квітки. Вони стали невід’ємною частиною
багатої образності творів поетеси, надали їм оригінальності, барвистості,
розмаїтості.
І. Я. Франко, оцінюючи її вірші, так
охарактеризував їх: «Квіти і зорі, зорі і
квіти». З цим не можна не погодитися, бо ніхто з українських поетів ні до,
ні після Лесі Українки не змальовував так багато квітів і не надавав їм такого
значення. Кожен її вірш – то окрема квітка в саду поезій.
В садибі Косачів (родини Лесі Українки), у Колодяжному були прегарні квітники. Троянди,
білі лілеї, півонії, левкої та інші квіти пишно розростались навколо будинків.
Під вікнами «Лесиного будинку» сестра Ольга сіяла особливо запашні квітки –
резеду й нікотіану. А ще, для Лесі вона садила конвалії, бо вона найбільше
любила ці квіти.
«Чи не кожне чуття Лесі Українки проросло
тією чи іншою квіткою. Можна скласти букет яскравих імпресій, зазирнувши,
набравши матеріалу у тім квітнику. Тільки ж вік букета короткий.»
Ростислав Чопик «Переломний вік»
До 150-річчя від дня народження Лесі
Українки у читальній залі Новокаховської центральної бібліотеки підготовлений
літературний букет «Квіти від Лесі», де представлені квіти, які набули
символічного значення у творах письменниці.
Виставка складається з 5 розділів і роз’ясненнями
до них.
1-й
розділ має назву «Росла в гаю конвалія...»
і
містить літературу про біографію письменниці.
Бо саме з цією квіткою
Леся порівнює себе і своє нелегке життя в Україні.
Квітка
Конвалія у творчості Лесі Українки символізує символ досконалості природи і
прагнення до гармонії в людському суспільстві. Протиставлення українського
народу з багатими панами та байдуже і навіть жорстоке їхнє ставлення до людей,
вона описала у своєму вірші, написаному у 13 років:
«Росла
в гаю конвалія під дубом високим,
Захищалась
від негоди під віттям широким.
Та
недовго навтішалась Конвалія біла,
–
І їй рука чоловіча віку вкоротила.
Ой
понесли Конвалію у високу залу,
Понесла
її з собою панночка до балу.
Ой
на балі веселая музиченька грає,
Конвалії
та музика бідне серце крає...»
(«Конвалія» Леся Українка)
«...Надія, мов квітка лілеї, розквітла...» називається
2-й розділ виставки, де розміщені твори Лесі про її мрії на
кращі часи. У поезіях поетеси : «Завітання» та «На давній мотив», квіти лілеї постають символічним втіленням
людської надії – ніжної, іноді недосяжної, але такої бажаної та хвилюючої.
«...Радісна,
тиха надія, мов квітка лілеї, розквітла.
Людська
недоля будила не розпач в мені, а бажання
Кращої
долі, яснішої, – той ідеал мені сяяв
В
погляді яснім, і серце за ним поривалося линуть…»
(«Завітання»
Леся Українка)
У 3-ому розділі під назвою «...Хай процвіта ваша воля, як рута!...» цікавого
звучання у творах Лесі Українки набуває квітка рута. Вона символізує
риси волі, тому тут представлена література
на патріотичний мотив:
«... Хай
процвіта ваша воля, як рута! Нащо здалась вам та пісня-отрута?
Вже досхочу зажили її ми, ви ж собі пісню створіте
сами.
Пісню нову, щоб сіяла, як промінь, щоб гомоніла й
буяла, як пломінь,
так, щоб червона ясна корогва з піснею вкупі творила
дива!»
(«Ось вони йдуть…» Леся Українка)
«...Гордо палала троянда розкішна...» під такою назвою рясніє 4-й
розділ виставки. Власним уособленням кохання
у творчості Лесі є троянда – пишна, горда та чарівна красуня. Вона є символом
смутного, нездійсненного та не забутого кохання («Твої листи пахнуть зов’ялими
трояндами»).
«...Гордо палала троянда розкішна, найкраща з квіток,
–
Барвою й пахом вродливиця пишна красила садок.
А соловейко троянді вродливій так любо співав,
Голосом дивним співець чарівливий садки розвивав…»
(«Співець» Леся
Українка)
В останньому, 5-му розділі
«Впала квіткою Ломикаменем, щоб імперію
розвалити...» користувачі бібліотеки можуть познайомитися з
літературною критикою про Лесю
Українку.
Квіткою Ломикаменем назвав Лесю Українку А. Малишко як поетесу-борця. А
все тому, що під час лікування в Криму, на вершині гори Ай-Петрі, Леся Українка
побачила велику й чарівну квітку про яку написала :
«...Квітку
ту вченії люди зовуть Saxifraga,
Нам,
поетам, годиться назвати її ломикамінь
І
шанувать її більше від пишного лавра».
(«Уривки з листа» Леся Українка)
Леся Українка любила
природу настільки, що змогла виразити красу, ніжність і життєву силу цієї
природи у слові. Її поезія і досі щедро квітки розсипає навколо...
Запрошуємо Вас до нашої бібліотеки відчути пахощі квіткових творів Лесі Українки!
Немає коментарів:
Дописати коментар