Літературний букет «Квіти від Лесі»

«...Не плямив поцілунок мій зроду квіток,

чи то пишні були туберози,

чи квітки, що зродив найпростіший садок,

чи до краю вразливі мімози».

«Ти хотів би квіток на дорозі моїй?» 

Леся Українка

     

     З цих рядків Лесі Українки видно, як ставилась вона до квітів – цього феномену природи. Багатство образів та символів, надання квіткових відтінків традиційному звучанню – все це в повній мірі притаманне ліриці Лесі Українки. Вона тонко відчувала слово, могла за допомогою найпростіших штрихів, стислих фраз намалювати прекрасні пейзажі, передати найтонші порухи душі, відтворити найпотаємніші мрії та почуття.

     У поезіях Лесі Українки зустрічається понад сорок інтерпретацій образу-символу квітки. Вони стали невід’ємною частиною багатої образності творів поетеси, надали їм оригінальності, барвистості, розмаїтості.

     І. Я. Франко, оцінюючи її вірші, так охарактеризував їх: «Квіти і зорі, зорі і квіти». З цим не можна не погодитися, бо ніхто з українських поетів ні до, ні після Лесі Українки не змальовував так багато квітів і не надавав їм такого значення. Кожен її вірш – то окрема квітка в саду поезій.

     В садибі Косачів (родини Лесі Українки),  у Колодяжному були прегарні квітники. Троянди, білі лілеї, півонії, левкої та інші квіти пишно розростались навколо будинків. Під вікнами «Лесиного будинку» сестра Ольга сіяла особливо запашні квітки – резеду й нікотіану. А ще, для Лесі вона садила конвалії, бо вона найбільше любила ці квіти.

     «Чи не кожне чуття Лесі Українки проросло тією чи іншою квіткою. Можна скласти букет яскравих імпресій, зазирнувши, набравши матеріалу у тім квітнику. Тільки ж вік букета короткий.»

                                                     Ростислав Чопик «Переломний вік»

     До 150-річчя від дня народження Лесі Українки у читальній залі Новокаховської центральної бібліотеки підготовлений літературний букет «Квіти від Лесі», де представлені квіти, які набули символічного значення у творах письменниці.

     Виставка складається з 5 розділів і роз’ясненнями до них.

1-й розділ має назву «Росла в гаю конвалія...» і містить літературу про біографію письменниці.

     Бо саме з цією квіткою Леся порівнює себе і своє нелегке життя в Україні. Квітка Конвалія у творчості Лесі Українки символізує символ досконалості природи і прагнення до гармонії в людському суспільстві. Протиставлення українського народу з багатими панами та байдуже і навіть жорстоке їхнє ставлення до людей, вона описала у своєму вірші, написаному у 13 років:

«Росла в гаю конвалія під дубом високим,

Захищалась від негоди під віттям широким.

Та недовго навтішалась Конвалія біла,

– І їй рука чоловіча віку вкоротила.

Ой понесли Конвалію у високу залу,

Понесла її з собою панночка до балу.

Ой на балі веселая музиченька грає,

Конвалії та музика бідне серце крає...»

                                                            («Конвалія» Леся Українка)

«...Надія, мов квітка лілеї, розквітла...» називається 2-й розділ виставки, де розміщені твори Лесі про її мрії на кращі часи. У поезіях поетеси : «Завітання» та «На давній мотив»,  квіти лілеї постають символічним втіленням людської надії – ніжної, іноді недосяжної, але такої бажаної та хвилюючої.

«...Радісна, тиха надія, мов квітка лілеї, розквітла.

Людська недоля будила не розпач в мені, а бажання

Кращої долі, яснішої, – той ідеал мені сяяв

В погляді яснім, і серце за ним поривалося линуть…»

                                                                          («Завітання» Леся Українка)

У 3-ому розділі  під назвою «...Хай процвіта ваша воля, як рута!...»  цікавого звучання у творах Лесі Українки набуває квітка рута.  Вона  символізує риси волі, тому  тут представлена література на патріотичний мотив:

 «... Хай процвіта ваша воля, як рута! Нащо здалась вам та пісня-отрута?

Вже досхочу зажили її ми, ви ж собі пісню створіте сами.

Пісню нову, щоб сіяла, як промінь, щоб гомоніла й буяла, як пломінь,

так, щоб червона ясна корогва з піснею вкупі творила дива!»

                                               («Ось вони йдуть…» Леся Українка)

«...Гордо палала троянда розкішна...» під такою назвою рясніє 4-й розділ виставки. Власним уособленням кохання у творчості Лесі є троянда – пишна, горда та чарівна красуня. Вона є символом смутного, нездійсненного та не забутого кохання («Твої листи пахнуть зов’ялими трояндами»).

«...Гордо палала троянда розкішна, найкраща з квіток, –

Барвою й пахом вродливиця пишна красила садок.

А соловейко троянді вродливій так любо співав,

Голосом дивним співець чарівливий садки розвивав…»

                                                                     («Співець» Леся Українка)

     В останньому, 5-му розділі  «Впала квіткою Ломикаменем, щоб імперію розвалити...» користувачі бібліотеки можуть познайомитися з літературною критикою про Лесю Українку.

     Квіткою Ломикаменем назвав Лесю Українку А. Малишко як поетесу-борця. А все тому, що під час лікування в Криму, на вершині гори Ай-Петрі, Леся Українка побачила велику й чарівну квітку про яку написала :

«...Квітку ту вченії люди зовуть Saxifraga,

Нам, поетам, годиться назвати її ломикамінь

І шанувать її більше від пишного лавра».

(«Уривки з листа» Леся Українка)

     Леся Українка любила природу настільки, що змогла виразити красу, ніжність і життєву силу цієї природи у слові. Її поезія і досі щедро квітки розсипає навколо...

     Запрошуємо Вас до нашої бібліотеки відчути пахощі квіткових творів Лесі Українки!