Голодомор: землі моєї ревний біль і жаль…

 

Свічка-пам'ять

(пам’яті жертв Голодомору)

Знов прокинулись ранки холодні.

Дощ хрестами в сніжинках застиг.

Поминаючи мертвих сьогодні,

Ми рятуєм майбутнє живих.

День жалю... День скорботи, печалі
Запалив нашу пам’ять.

Свічки –

Це ті душі, листочки опалі,
Хто став тінню в голодні роки.

Наталія Погребняк

 Кожну четверту суботу листопада вся Україна схиляє голови перед нашими співвітчизниками – жертвами голодоморів 1932-1933 років.  В цей скорботний день ми згадуємо всіх, хто безневинно загинув у ті чорні роки від голоду, запалюємо свічку пам’яті. Голодомор 1932-1933 року – це найстрашніша сторінка нашої історії. Скільки людей втрачено, скільки скалічено душ, розбито сімей… Загинув найкращий цвіт нації, так і не встигнувши розквітнути. Дотепер ми не знаємо всіх імен, хто загинув від голодної смерті. Їх не називали героями, їм не ставили пам’ятників та обелісків. Історики називають різні цифри: 5,7,9,10, 15 мільйонів… Але так чи інакше йдеться про мільйони ні в чому не винних людей.  26 листопада 1998 року Указом Президента України встановлено День пам’яті жертв Голодомору і політичних репресій, який відзначається щорічно в четверту суботу листопада. 28 листопада 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. Кров мільйонів загиблих співвітчизників стукає в наші серця. І ми зобов’язані зробити все, аби пам'ять про них завжди була живою для нинішніх і прийдешніх поколінь. Тільки правда про ті події і пам'ять людська про всіх безневинно загиблих може звільнити нас від помилок у майбутньому.  Понад півстоліття ця жахлива сторінка в історії України замовчувалася і тільки в кінці ХХ століття з’явилися перші публікації, дослідження, почався запис спогадів очевидців, видання збірок архівних документів, спогадів, увічнення пам’яті жертв Голодомору.

У фонді міської бібліотеки для дітей, у читальній залі старшого відділу є книги, які розкривають правду про ті лихі часи свідченнями очевидців, архівними документами, спогадами живих нащадків. І ми, нарешті, маємо книгу, в якій поіменно згадують імена тих, хто загинув голодною смертю на Херсонщині. Причина смерті: «від недоїдання», «від голоду», «запалення кишок», «дистрофія», «слабкість»…

«Німі» свідки страшної правди: Піддубняк В. Жниво Молоха. Херсон: ВАТ «ХМД», 2006.-172 с.; Голодомор 1932-1933 років очима свідків Нової Каховки: (у 80-ту річницю Голодомору 1932-1933 років в Україні) / укл.: Р.Ю.Сидоренко, Л.М.Петрова. – Нова Каховка: Новокаховська ЦБС, 2014. – 276 с.:іл.; 

Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Херсонська область /Укр. ін.-т нац. пам’яті, Херс. облдержадмін.,редкол.: І.О.Яковлєв (голова), В.Ф.Боровик, Т.М.Ющенко, В.С.Кудлай, д.і.н. С.Г.Водотика та ін. – Херсон: ВАТ «Видавництво «Наддніпрянська правда», 2008.- 844 с.: іл.

Результатом Голодоморів стали не лише мільйони загиблих та опустілі українські домівки, але й  спустошені душі тих, хто пережив роки геноциду. Про це складно говорити, це страшно слухати, на це неможливо дивитися без жалю, страху і смутку. Але, знаючи правду про наше минуле, ми краще пізнаємо себе, глибше зрозуміємо нинішні проблеми і запам’ятаємо уроки історії, які не повинні повторитися знову.

Україна пам’ятає.  Світ визнає.

Встає історія з пітьми,
Словами фактів промовляє
І хоче, щоб судили ми,
Бо заповіт від мертвих має.

Вона бідою, горем вчить,
Щоб не забулось незабутнє,
Бо там, де пам'ять не мовчить,
Там щастям повниться майбутнє.

Наталія Погребняк.