Допоки ПАМ'ЯТЬ в серці не згасає

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не наодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо українці.

Згадайте нас - бо ми колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

                          (Ніна Виноградська)

                                                         

У юнацькій бібліотеці відбувся історико-літературний вечір до Дня пам'яті жертв Голодомору в Україні. Бібліотекарі підготували захід та книжкову виставку. 

Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, а земля – перевернутися від того, що це було на Землі. Але світ не розколовся. Земля обертається, як їй належить, і ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. Ми – єдині спадкоємці всього, що було. На думку більшості істориків, причиною виникнення в Україні та інших частинах СРСР голоду 1932-33 років стала примусова і репресивна для селян політика хлібозаготівлі, яку провадила комуністична влада. Від голоду в Україні, відомого як Голодомор, померло, за уточненими даними, від 3 до 3,5 мільйона людей. Кількість жертв у всьому Союзі оцінюють до семи мільйонів.

Найбільше українців загинули у сучасних Харківській, Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Дніпропетровській, Житомирській, Вінницькій, Чернігівській, Одеській областях та в Молдові, яка тоді була у складі УРСР. Першим про голод у СРСР повідомив англійський журналіст Малкольм Маґерідж у грудні 1933 року, пише дослідник Станіслав Кульчицький. У трьох статтях в газеті Manchester Guardian журналіст описав свої гнітючі враження від поїздок Україною та Кубанню, розповівши про голод серед селян. Маґерідж засвідчив масову загибель селян, однак не назвав конкретних цифр.

На вечір-пам'ять «Плакали душі голодні» зібралися в гуртожитку студенти ПТУ №14. Бібліотекарі міської бібліотеки №2 розповіли про тяжкі роки Голодомору. Болісними були спогади очевидців, які читали з книг студенти. А коли читали розповідь В.Нижеголенко «Доведені до відчаю» панувала суcцільна тиша…

Тяжко повертає собі народ духовне здоров’ я. Надто великі втрати. Надто багато позаду могил. І тільки правда здатна зняти з нас наслідки шоку, заподіяного епопеєю насильницької колективізації та голоду, розкріпачити волю людей. Схилімо голови свої