понеділок, 25 листопада 2019 р.

Допоки ПАМ'ЯТЬ в серці не згасає


Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо українці.
Згадайте нас - бо ми колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
                          (Ніна Виноградська)


                                                         
У юнацькій бібліотеці відбувся історико-літературний вечір до Дня пам'яті жертв Голодомору в Україні. Бібліотекарі підготували захід та книжкову виставку. 


Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, а земля – перевернутися від того, що це було на Землі. Але світ не розколовся. Земля обертається, як їй належить, і ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. Ми – єдині спадкоємці всього, що було. На думку більшості істориків, причиною виникнення в Україні та інших частинах СРСР голоду 1932-33 років стала примусова і репресивна для селян політика хлібозаготівлі, яку провадила комуністична влада. Від голоду в Україні, відомого як Голодомор, померло, за уточненими даними, від 3 до 3,5 мільйона людей. Кількість жертв у всьому Союзі оцінюють до семи мільйонів.
Найбільше українців загинули у сучасних Харківській, Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Дніпропетровській, Житомирській, Вінницькій, Чернігівській, Одеській областях та в Молдові, яка тоді була у складі УРСР. Першим про голод у СРСР повідомив англійський журналіст Малкольм Маґерідж у грудні 1933 року, пише дослідник Станіслав Кульчицький. У трьох статтях в газеті Manchester Guardian журналіст описав свої гнітючі враження від поїздок Україною та Кубанню, розповівши про голод серед селян. Маґерідж засвідчив масову загибель селян, однак не назвав конкретних цифр.


На вечір-пам'ять «Плакали душі голодні» зібралися в гуртожитку студенти ПТУ №14. Бібліотекарі міської бібліотеки №2 розповіли про тяжкі роки Голодомору. Болісними були спогади очевидців, які читали з книг студенти. А коли читали розповідь В.Нижеголенко «Доведені до відчаю» панувала суcцільна тиша…



Тяжко повертає собі народ духовне здоров’ я. Надто великі втрати. Надто багато позаду могил. І тільки правда здатна зняти з нас наслідки шоку, заподіяного епопеєю насильницької колективізації та голоду, розкріпачити волю людей. Схилімо голови свої


Немає коментарів:

Дописати коментар