Скажу своє слово ...

 У юнацькому секторі дитячо-юнацької бібліотеки  до 140-ліття з дня народження поета-класика Павла Тичини підготували книжкову виставку та бібліографічний огляд.

Зі смутком на серці

З вінком на чолі

Скажу своє слово і

Зникну з землі.

І буду блукать

Над вами

І буду століття я думати думу -

Без сміху, без суму.

                                                                П.Г.Тичина

 

27 січня 1891 року народився в с. Піски на Чернігівщині в  багатодітній родині дяка.

1901р.  навчався за казенний кошт  - в чернігівській бурсі, в духовній семінарії. Будучи музично обдарований, з першого класу співав у семінарському, а згодом у міському самодіяльному хорі.

1916 р. вступив до Київського комерційного інституту. Працював помічником хормейстера в театрі М.Садовського, володіє багатьма музичними інструментами, зокрема бандурою і кларнетом.

Знайомиться з Лесем Курбасом, Кирилом Стеценко. У літературу П.Тичину привів Михайло Коцюбинський, познайомив з Михайлом Грушевським.

1918 р. став членом редколегії газети «Рада»,вийшла перша збірка поезій «Сонячні кларнети», в якій відтворив українську версію символізму і власний поетичний стиль – кларнетизм.

Тичина - Людина-поліглот, володів 18  іноземними мовами , перекладав з 40 мов (арабською, турецькою,  вірменською, грузинською, ідиш та інші).

Поет Тичина – володар 3-х стихій культури: культури співу, культури малярства, культури слова.

1938-1967 р. упродовж 30 років був депутатом Верховної Ради УРСУ від Канівщини (захищав культпрацівників, вчителів,запровадив 1-вересня загальним днем початку навчального року).

1943-1946 р Міністер освіти України (відстояв викладання предметів у навчальних закладах українською мовою), Академік Академії наук УРСР.

Член –кореспондент Болгарської академій наук.  Гарвардський університет і Асоціація англійських вчителів висувала Павла Тичину на Нобелівську премію. Поет відмовився.

1941 р.  Лауреат Сталінської премії , 1962р. Лауреат Шевченківської премії, Герой соціалістичної Праці, Кавалер п’яти орденів Леніна.

16 вересня 1967 р. Павло Тичина - академік, лауреат державної літературної премії ім. Тараса Шевченка, Міністр освіти Голова Президії Верховної ради УРСР – помер, похований на Байковому кладовищі в Києві.

Найкращі твори Павла Тичини – Збірка «Сонячні кларнети» поеми «Золотий гомін», «Скорбна мати», «Похорон друга», «Прометей», «Шабля Котовського»,  «Шевченко і Чернишевський»,«Сковорода» (поема-симфонія незакінчена).

Художня проза – оповідання: «Спокуса», «Богословіє», «На ріках вавилонських», книга публіцистики «Творча сила народу».

Запрошуємо читачів до читального залу юнацького сектору відкрити для себе Павла Григоровича Тичину – одного з найвизначніших поетів ХХ століття, визнаного класика новітньої української літератури.