РОДОВІД КНИГИ «ЗАПОВІТ», БЕЗСМЕРТНОГО, ЯК САМЕ ЖИТТЯ

    Під такою назвою відбулося засідання літературно-музичного клубу «Натхнення» в дитячо-юнацькій бібліотеці.

Як умру, то поховайте,

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій.

 

Бібліотекарі до 175 річчя його написання розповіли молоді про родовід твору «Заповіт» Тараса Григоровича Шевченка – безсмертного, як саме життя.

Написаний "Заповіт" в Переяславі, переписаний без назви в альбомі "Три літа". Відомі ще два автографи цього твору, що зберігаються в Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка АН України.

У рукописному збірнику "Стихотворения Т.Г. Шевченка", виготовленому І Лазаревським, з власноручним виправленнями  Шевченка, вірш  має назву "Завіщаніе".

Вперше надруковано в безцензурному виданні "Новые стихотворения Пушкина и Шевченки" (Лейпциг,1859)  під заголовком "Думка". Цей вірш стоїть у ряду з  кращими революційними творами  періоду "трьох літ"- "Сон" ("У всякого своя доля"), "Кавказ" (І мертвим, і живим, і не народженим"), - закликає до боротьби за ідеали волі. "Заповіт" - найдосконаліший зразок світової літератури. Ритміка вірша динамічна, мінлива, вона всебічно відтворює наростання сили вислову думок і настроїв.

В 60-х роках 19 століття на текст "Заповіту"  поклали музику Микола Лисенко і Михайло Вербицький. На текст "Заповіту" написано  кілька  музичних  творів великих форм: кантати, симфонічні поеми, понад 60 варіацій музичних інтерпретацій твору.