Світлана
Алексієвич народилась 31 травня 1948 р. в місті Станіславі (зараз
Івано-Франківськ). Світлана Олександрівна – білоруська російськомовна
письменниця та публіцистка українського походження. Лауреат багатьох
міжнародних літературних премій.
У 2020 році в українському перекладі опубліковано чотири книжки письменниці від видавництва «Фоліо»: «Останні свідки. Соло для дитячого голосу», «У війни не жіноче обличчя», «Чорнобильська молитва», «Цинкові хлопчики».
Читачів
особливо вразила книга про дітей війни:
Алексієвич С.О. Останні свідки. Соло для
дитячого голосу/Світлана Алексієвич; пер. з рос. Л. Лисенко; худож.-оформлювач
О.А. Гугалова-Мєшкова. – Харків: Фоліо, 2020. – 252 с.
Під
час Другої світової війни загинули мільйони дітей… Росіяни, білоруси, українці,
татари, цигани, казахи… В цій книжці представлені маленькі розповіді маленьких
дітей… «Останні свідки» - це історії різних людей про епізоди їхнього
дитинства, що прийшлося на 1941-1945 роки… За що у них вкрали дитинство?
Наступна
відома книга - Алексієвич С.О.
У війни не жіноче обличчя/Світлана
Алексієвич; пер. з рос. В. Рафєєнка; худож.-оформлювач О.А. Гугалова-Мєшкова. –
Харків: Фоліо, 2020. – 314 с.
В IV
столітті до нашої ери в Афінах і Спарті в грецьких військах воювали жінки.
Пізніше вони брали участь в походах Олександра Македонського…
А
під час Другої світової війни жінки служили у всіх родах військ багатьох країн
світу: в англійській армії – 225 тис., в американській – 450-500 тис., в
німецькій – 500 тис… У Радянській армії воювало близько мільйона жінок. Ця
книжка – про війну очима жінок, молодих дівчат, які були медсестрами, пралями,
санітарками, саперами, снайперами, кулеметницями, кухарками і воювали нарівні з
чоловіками…
Золоті
сторінки творів Світлани Алексієвич заслуговують на увагу, бо як писав Григорій
Тютюнник: «Я знаю одне, що треба писати хороші твори, а хороші вони бувають
тільки тоді, коли писатимемо правду». Читайте!
Немає коментарів:
Дописати коментар