Балакають, що
наша мова – діалекти і суржик, балакають, що нашою мовою мало хто розмовляє, балакають, що наша мова ніколи не була окремою літературною мовою …
А
сьогодні в міській бібліотеці
для дітей зібралися «Добродії» з гімназії, сіли «Обіруч» і довели, - то просто
балакають! Бо наші діти розмовляють, лепечуть, оповідують і гомонять
українською!!!
Для початку, розглянули та
спростували найпоширеніші міфи щодо української мови на основі незаперечних
історичних фактів.
Згадали ім’я
зачинателя сучасної української літературної мови, вгадали на яку букву в
українській мові найбільше слів починається, дізналися чому саме на Пересопницькому
Єванглії складають присягу на вірність народові України наші президенти, а ще -
на кожне слово тексту якого твору приходиться по дві наукових роботи.
І поки
більшість лише слухали і пишалися, дехто з маленьких гостей встиг заробити такі
собі символічні, але дуже важливі «відзнаки»!
Велике
захоплення викликала пропозиція швидко і безпомилково прочитати найдовше слово,
зафіксоване в Словниках української мови.
Дихлордифенілтрихлорметилметан!!!
Ну ж бо,
спробуйте!;))
І за допомогою
міміки і жестів пояснити про який фразеологізм йде мова, теж легко можуть читачі
дитячої бібліотеки.
А ще виправити
русизми, створити нові слова,
розгадати загадки!!!
Тож, всі
присутні мають право сказати:
«Я знаю
українську мову!!!»
P.s. Якщо на
комусь з дітей медальки не бачите, то тільки через те, що вони кричали не дуже
голосно.
Немає коментарів:
Дописати коментар