Талант людину прикрашає,
Підносить, сили додає.
Він поступово проростає.
Говорять, в кожного він є.
Ці рядки херсонської майстрині пера Нижеголенко Валентини Михайлівни відносяться насамперед до неї. 05 вересня їй виповнилось 80 років. І всі ці роки вона невтомно трудилась і на бібліотечній ниві, і на творчій.
Поетичний камертон "Бринить мелодія життя" для учнів 9-Б класу ЗОШ №10 підготували бібліотекарі читального залу центральної бібліотеки.
На заочне знайомство з дитячою письменницею до міської бібліотеки для дітей прийшли учні 1-Б гімназії. Первачки дуже уважно слухали віршики зі збірки «Хочу вчитись на «відмінно». Адже вона написана саме для першокласників та їх батьків. А коли бібліотекар прочитала гумористичні твори зі збірки «Серце в п’яти заховалось» у залі пролунав щирий дитячий сміх. Особливо дітлахам сподобались «Мала модниця», «Гоша», «Сало», «Вася-забіяка». Діти довго сміялись і пообіцяли бібліотекарям, що ніколи не будуть схожими на героїв цих гумористичних віршів.
Працівники Таврійської міської бібліотеки запросили учнів 7-А класу ЗОШ №5 на літературний альманах "Я знов одна життям бреду", сторінки якого присвятили багатогранній творчості нашої землячки: повісті, оповідання, лірика, гуморески. Твори поетеси вражають своєю задушевністю, теплотою і дивовижною щирістю. Дуже багато написано для дітей. Чому для дітей? Поетеса відповіла: "Тому що дуже люблю їх." Діти відчули цю любов. Вони із задоволенням слухали і уривки із повісті "Тернистими шляхами" про нелегкий шлях України, і задушевну лірику про красу рідного краю зі збірки "Рушниками стелиться дорога", і щиро посміялися разом з героями веселих оповідань із книги "Хитра бібліотека" та гуморесок із збірки "Надкушений пуп", побажавши ювілярці здоров'я та творчого натхнення.
«Я пишаюсь тим, що зростала в селі».Творчий портрет з такою назвою пройшов в Дніпрянській селищній бібліотеці. Запрошенні на захід учні 4-А класу Дніпрянської школи, разом з бібліотекарем, «складали» творчий портрет відомої на Херсонщині письменниці – Валентини Нижеголенко. Діти з зацікавленістю впізнавали сторінки біографії славетної землячки, на долю якої випало тяжке воєнне й післявоєнне дитинство. Валя Задорожня (її дівоче прізвище) виросла в багатодітній сім’ї, батько загинув на війні (до того ж, в водах рідного Дніпра, біля села Ключове), мати працювала на виноградниках. Цю тяжку працю пізнала й сама Валентина разом з іншими дітьми. Але не дивлячись на труднощі, вона зуміла зберегти в собі проміння ясного світогляду, кращі людські якості. З цим і ввійшла в літературний світ.
Починаючи з перших спроб пера, ще в п’ятому класі, (коли ще соромилась своїх перших віршованих рядків), вона через все життя пронесла любов до поезії. У своїх віршах вона дякувала вчителю літератури, яка помітила її здібності і підтримала словами: «А ти, дитино, пиши!».
Великий талант не тільки слухати, а й чути. Валентина Михайлівна одного разу почула, як маленький хлопчик запитав у своєї мами: «Чому дерева в такий мороз роздягаються, а люди одягаються тепло?». Почувши стандартну відповідь від матері, маленький незнайомець відмітив: «У дерев немає мами. Їх нема кому покласти у ліжко і прикрити тепленькою ковдрою!». Саме ця історія лягла в основу одного з її оповідань.
Для дітей вона написала багато збірочок, такі як: «Людиноскоп», «Чому сонечко плаче?», «Хитра бібліотека» та інші. Її оповідання друкували дитячі журнали України, Білорусії, місцеві періодичні видання, деякі з них лунали в передачах «Вечірня колисанка» на українському радіо.
Збагачуючи свої враження про знану письменницю-землячку, діти почули виразне читання її віршів від своїх однолітків. Похилько Юліана прочитала чудовий вірш «Моя Шампанія», в якому поетеса прославила рідне село:
Дніпряни… це моє село,
Цілує Дніпр його давно.
Голублять ніжно небеса
І тихо падає роса.
Ці рядки – поезія вищої проби!
Паляничко Вікторія, Пелехата Валерія і Хромова Анастасія прочитали вірші про рідний Таврійський край.
Більше всіх оплесків отримав Андрій Іщенко, учасник і лауреат багатьох конкурсів. Гумор – «коник» Андрія. Тому на «ура» діти прийняли вірш про неохайного Гошу в його виконанні…
Нажаль Валентина Нижеголенко не змогла приїхати в рідні Дніпряни після свого ювілею. Для того, щоб побачити її сьогодення, бібліотекар на екрані комп’ютера продемонструвала світлини зустрічі письменниці зі студентами Херсонського Державного Університету,
на якій голова Херсонського відділення Національної спілки письменників України Василь Загороднюк познайомив першокурсників з Валентиною Нижеголенко, зауваживши, що вона є членом Національної Спілки письменників України.
Ювілярка коротко розповіла про свій життєвий и творчий шлях, підкресливши що вона родом з Дніпрян.
Діти, переповнені враженнями від знайомства з творчістю своєї землячки, дякували за захід й з радістю захотіли почитати її твори, отримавши книги додому. Всім нам захотілося сказати від щирого серця: «Валентина Михайлівна! Велике спасибі за ваш життєвий світогляд! Доброго вам здоров’я, міцних вам сил! І нових, хвилюючих нашу душу літературних творів!».
Немає коментарів:
Дописати коментар