День хрещення Київської Русі-України

 День хрещення Київської Русі-України – державна пам’ятна дата, що відзначається щорічно 28 липня – у день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира, відповідно до Указу Президента України Віктора Ющенка від 25 липня 2008 року № 668/2008 «Про День хрещення Київської Русі–України». 

Як відомо, хрещення Русі відбулося в 988 р. Князь Володимир поставив перед собою мету об’єднати землі, централізувати владу, і для того необхідна була зміна світогляду. Так як язичництво з його ідолами і жертвопринесеннями не зовсім підходило державним планам князя.

Згідно з «Повістю минулих літ» ще до хрещення Володимир пройшов «випробування вірою». Так, волзькі болгари пропонували князю перейти в іслам. Потім гінці з Риму, послані Папою, кликали в свою віру, а хозарські євреї запрошували руського князя прийняти іудаїзм.

Насправді ж, як підкреслює більшість істориків, за вибором Володимира стояли конкретні політичні та економічні чинники. По-перше, об’єднання земель вимагало відмови від «племінних богів» і запровадження релігії за принципом «одна держава, один князь, один Бог». По-друге, це відкривало шлях приєднання до європейської спільноти, яка сповідувала християнство. По-третє, як вважав Володимир, прилучення до християнської віри стане поштовхом для розвитку культури, освіти, виховання високої моралі, поліпшення матеріального добробуту. Отже, Русь, прийнявши християнство, змогла наблизитися до надбань європейської культури, тим самим поглиблюючи і розвиваючи свою власну.

З прийняттям християнства значно розширилися економічні та культурні зв'язки Київської Русі з багатьма європейськими країнами і в першу чергу з Візантією, що позитивно позначилося на торгових і на культурних відносинах.

Християнство робило людину носієм нової моралі, заснованої на культурі совісті, яка витікає з євангельських заповідей.

Варто зазначити, що прихід християнства в Київську Русь пов'язаний з княгинею Ольгою, яка була бабусею Володимира. У 954 р. княгиня здійснила паломництво до Константинополя, де в 955 р. прийняла святе хрещення, отримавши церковне ім'я Олена, а хрещеним батьком став імператор Костянтин. Ольгу вважають покровителькою православної віри. Завдяки її діяльності на Русі почали будувати храми, встановлювати хрести і знищувати язичницьку символіку. Натомість князь Володимир хрестився в Херсонесі в 988 р. Обряд провів єпископ Корсунський. Перед тим як покинути Херсонес, князь поставив у місті церкву в честь святого Василя, ім’я якого він отримав при хрещенні.

Після повернення до Києва князь охрестив своїх синів і підданих, а також розігнав своїх язичницьких дружин. Після того, як гласить «Повість минулих літ», Володимир послав посланців по всьому городу, говорячи: «Якщо не прийде хто завтра на річку – хай то багатий, чи бідний, чи нужденний, чи раб, – буде мені ворогом». Люди хрестились, хоч здавна були по вірі язичниками. І якщо й не силоміць, то часто лиш поверхово приймали християнство. Задовго після того, як повелів князь «…будувати церкви і ставити їх на тих місцях, де колись стояли дерев’яні кумири (так на місці стародавнього капища було споруджено церкву святого Василя, а пізніше була побудована Десятинна церква)», – глибоко укорінений язичницький релігійний світогляд усе ще залишався міцно закріпленим у свідомості мас. Але разом з тим процес християнізації уже був невідворотним. Масове хрещення населення сталося біля берегів Почайни (колишня права притока Дніпра).

За наказом князя були знищені вівтарі і ідоли древніх богів. На жаль, зі знищенням волхвів та капищ були втрачені численні знання з різних сфер життя давніх українців, проте багато дохристиянських свят плавно злилися з християнськими, тим самим полегшивши встановлення нової віри серед населення. У своєрідному вигляді сліди язичницького світогляду подоживали й до наших часів, знаходячи своє видне місце в наших традиційних релігійних святах (наприклад, свято Коляди, Вербної неділі, Проводи, Івана Купала, Спаса, Маковія та ін.). Про це знаний український історик М. С. Грушевський писав: «старі поганські свята, приладившись номінально до християнських, жили далі й, не вважаючи на заходи проти них духовенства, подоживали до наших часів…».

Стійте всіма силами за Україну

Природа щедро обдарувала цю людину. В його особі нероздільно злилися політик і митець.

Були часи коли через непорозуміння з українською критикою та читачами він заявляв про свою готовність перейти в російську літературу.

Його прозою зачитувалися. Його п’єси ставилися на сценах провідних театрів Європи. Він залишив по собі біля сотні власних картин – пейзажі, натюрморти, портрети, акварелі.

Останні два десятиліття його життя були зосереджені на розробці теорії «конкордизму» - вчення, в основу якого покладено ідею гармонії людини з самою собою, з соціумом і природою. Він жив надіями врятувати людство від війни і соціальних катастроф.

Він був головою уряду й держави УНР, неодноразово сидів у буцегарні за політичну діяльність, був в’язнем концтабору.

Все це про одну людину – Володимира Кириловича Винниченка.

28 липня 2020 року виповнюється 140 років від дня народження видатної постаті українського політичного та літературного життя.

Народився Володимир Кирилович 28 липня 1880 року у Єлисаветграді Херсонської губернії (нині — Кропивницький).

В. Винниченко створив величезну кількість оповідань, п'єс, драм, романів, написав історико-публіцистичні дослідження (зокрема Відродження нації”), відома і його етико-філософська праця "Конкордизм", концепції якої втілені в романі „Лепрозорій”, філософсько-соціологічні твори „Нова заповідь”, „Вічний імператив”, „Щастя”, „Прокажельна”, „Слово за тобою, Сталіне”. Та справжньою літературною сенсацією став роман "Сонячна машина", створений упродовж 1921–1924 років, якому сам письменник надавав особливого значення, кажучи про нього: "це ж візитова картка української літератури в Європі". У романі уявне майбутнє пророчо розглядалося крізь призму теперішнього. У "Сонячній машині" письменник створив цілком оригінальну концепцію майбутнього суспільства та його модель, продовжуючи традиції утопій, і водночас відкрив багато нового, що відіграло дуже важливу роль у становленні української антиутопії.

Тогочасна радянська влада наклала табу на спадщину письменника, його твори до недавнього часу в Україні були заборонені й не публікувалися, а його самого називали "гробокопателем України".

На сімдесятому році життя на прохання молодого покоління емігрантів-українців Винниченко написав книгу «Заповіт борцям за визволення». Це стисле, чесне осмислення української історії, її уроків, особливо революційної доби і її наслідків, це роздуми над майбутнім України і міркування щодо торжества заповітної української ідеї. В ньому багато ідей мудрого політика, що все своє життя присвятив боротьбі за Україну, за її долю. Це унікальний документ який розкриває складну еволюцію поглядів Винниченка-політика на засоби і методи боротьби за незалежність України.

Більше про непересічну особистість, поводиря української революційної доби, велетня української літератури ХХ століття та його твори література з фонду читальної зали центральної міської бібліотеки:

 

Перший крок до побудови незалежної держави

16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ХІІ-го скликання (Верховна Рада України І-го скликання), виконуючи волю українського народу до побудови вільної незалежної держави, схвалила доленосний документ – Декларацію про державний суверенітет України. В цей же день у постанові “Про день проголошення незалежності України”, “підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року”, Верховна Рада ухвалила “вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України”.

Прийняли документ, що став поворотним, але у змісті якого відбилися усі політичні відмінності тогочасної Верховної Ради.

«Дорогі мої, сьогодні тільки перший крок. Не тішмо себе ілюзіями, декларація — це все-таки ще тільки декларація. Щоб кожна її фраза обросла живими м’язами, щоб сталася нова українська Конституція, щоб були вироблені нові закони на основі цієї декларації, нас чекає велика і важка боротьба» — сказав провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х-90-х років В'ячеслав Чорновіл.

Декларацією визнавалося право української нації на самовизначення, держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Єдиним джерелом державної влади визнавався народ, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені.

У документі було проголошено економічну самостійність України, а також самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.

Декларація проголошувала право України безпосередньо реалізувати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами.

Важливим є те, що у Декларації про державний суверенітет України вперше в новітній національній історії поруч із "Українською РСР" вжито слово "Україна" як офіційна назва держави.

Тож документ став фактично програмою побудови незалежної держави українського народу на шляху до самостійного політичного та економічного розвитку.

Вже потім, 24 серпня 1991 року, Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України. А 1 грудня 1991 року відбувся  Всеукраїнський референдум, на якому народ підтвердив правильність вибору і остаточно вирішив питання незалежності України.  Але – і історики, і політики, і учасники тих подій надають факту проголошення державного суверенітету УРСР ваги чи не ключового моменту на шляху до Незалежності.

Вашій увазі пропонується виставка-концепція ««В нас єдина мета – Україна свята», яку підготували працівники Центральної міської бібліотеки:

Відпочиваємо з книгою

Літо – найкраща пора, коли ви маєте чудову нагоду поринути у світ літератури, познайомитися з творчістю нових для вас письменників, відкрити нових героїв, пізнати світ за допомогою книги та отримати насолоду від читання.

Пропонуємо переглянути підбірку цікавих книг зарубіжних та вітчизняних авторів, яку підготували бібліотекарі міської бібліотеки №2 для молодших читачів.

Зарубіжна література

http://biblio2nkah.blogspot.com/

Українська література. Ч. 1

http://biblio2nkah.blogspot.com/

Українська література. Ч. 2 

http://biblio2nkah.blogspot.com/

Вікторина-дартс: «Тореадори з Васюківки»

http://surl.li/duct

Вікторина-пазл: «Аліса в Країні Див»

http://surl.li/ducv

Книжковий челендж

Книголюби, заводьте свої читацькі моторчики. Якщо ви завжди хотіли прочитати більше книг, ніж могли до цього, тоді починайте цей челендж.

Пропонуємо тільки чотири обов’язкових умови:

1.     Читайте для власного задоволення.

2.     Долайте перешкоди для читання.

3.     Знаходьте окремий час для читання.

4.     Завжди пам’ятайте про пункт 1.

Беручи участь у даному челенджі, ви ставите перед собою задачу прочитати за липень і серпень певну кількість книг.

Це відмінна можливість випробувати свої сили, розширити свій кругозір і прочитати багато нових і цікавих книг.

Зробіть собі виклик і доведіть, що можете! А в кінці напишіть відгук про книгу, яка вам більше всього сподобалась, але так щоб ваші друзі захотіли її прочитати!

·        Книга автора, якого я раніше не читав

·        Книга, яку порекомендувала прочитати мама

·        Книга, яку можна прочитати за 1 день

·        Книга про письменника

·        Книга про тварин

·        Книга, яку порекомендував прочитати вчитель

·        Книга з назвою в одне слово

·        Книга з географічною назвою

·        Книга, якій більше 100 років

·        Книга про шкільну дружбу

·        Товста книга (не менше 300 сторінок)

·        Казка

·        Книга, яку порекомендував друг

·        Книга з питанням у назві.

Підсумки будуть підведені в останній тиждень серпня в Обривській бібліотеці.. Бажаємо успіхів!

Читацькі рекорди переможців конкурсу «КНИГОМАНІЯ – 2020»

У незвичному он-лайн-режимі відбулися цього року змагання найкращих читачів у щорічному конкурсі “Книгоманія”, який ГО “Форум видавців” проводить цьогоріч спільно з Інститутом української книги та за підтримки Міністерства освіти і науки України.

Із огляду на карантин очні змагання фіналістів ІІІ (а частково – й ІІ) етапів були замінені на змагання дистанційні – за наданими організаторами тестовими завданнями. Отож, 25 червня змагання “книгоманів” завершились, а журі оцінило виконані завдання і ухвалило рішення щодо визначення переможців конкурсу.

Вітаємо зі званням «Супер-читач» Херсонської області 2020 року Кравченко Олександру, ученицю 7-го класу Корсунської гімназії Новокаховської міської ради.

З успішною участю у обласному етапі Всеукраїнського конкурсу "Книгоманія" та заслуженим званням "Супер-читач міста Нова Каховка" вітаємо  Косован Варвару – ученицю  6-А класу Новокаховської гімназії.

Дипломи нашим супер-читачам  надіслані електронною поштою.

Вітаємо наших  чемпіонів читання і запрошуємо до участі у змаганні 

"Лідерів читання" 2020 року. Переможець цього конкурсу визначатиметься вже за підсумками Програми літніх читань. Прийняти участь у змаганнях можуть усі активні читачі міста. За більш детальною інформацією звертатися до бібліотекарів.

В ніч Купальську тиху

Вже сьогодні українці будуть відзначати популярне народне свято, яке взяло свій початок ще за часів язичництва – Івана Купала.

Ніч на Івана Купала завжди вважалася магічною. Люди вірили, що на Івана Купала духи землі, води і вогню говорять з людьми і це може як нашкодити, так і дати людині невичерпні сили і прихильність природи.

Як захистити себе від духів? Бібліотекарі центральної бібліотеки підготували основні правила святкування. 

Що не можна робити 6 липня

·        За повір’ям, цієї ночі прокидається уся лісова нечисть, тому багато що було заборонено робити в ці дати. Наші предки старалися не спати у ніч напередодні свята.

·        Вважалося, що вночі до хати можуть завітати домовики, водяні, русалки, дідька та інша нечисть.

·        Щоб вберегтися від злих духів, будинок обвішували різноманітними оберегами з кропиви, любистку, барвінку, верби, коноплі, полину.

·        Жінкам слід було побувати біля вечірнього вогнища і тільки потім відзначати свято. Уникали цієї традиції тільки відьми.

·        На Івана Купала краще нічого не давати, не продавати і не позичати.

·        А знайдені на дорозі гроші, навіть якщо сума велика, піднімати не варто, адже це може накликати на родину бідність.

·        Вагітним в ніч з 6 на 7 липня слід триматися подалі від води, також і літнім людям, і дітям. Вважалося, що їх слабким організмам нечисть може в цей час принести шкоду.

·        Наші предки дотримувалися заборони куштувати ягоди до Івана Купала. За повір’ям, дітям жінок, які нехтували цією забороною, Божа Матір відмовить на тім світі у ягодах, бо начебто їхню страву матері з’їли.

·        Тому до Купала жінки ягід не вживали, а вже на свято готували багато різноманітних страв з вишнями, суницями, полуницями, малиною.

Що робили на Івана Купала.

·        Святкування традиційно проводили у заздалегідь підготовлених локаціях – на березі річки. Обов’язковими атрибутами Купала поруч із водою є вогонь та вінки.

·        Всередину вінка поміщали свічку і відпускали його за течією. Якщо вінок пішов на дно відразу ж – коханий розлюбив. Вінок пристав до берега – доведеться чекати весілля як мінімум ще рік. У кого вінок буде плавати найдовше, та буде найщасливішою, а у кого свічка довше прогорить, дівчина проживе довге життя.

·        Святкове вогнище в обрядових діях мало велике значення і силу, адже, вважалось, що воно очищає людей, які стрибають через нього, від усього поганого.

·        Наші пращури вважали, що пара, яка, взявшись за руки, успішно перестрибувала через багаття, має щасливо прожити разом усе життя.

·        Побутує повір’я, що на Івана Купала дивовижним рожевим цвітом розквітає папороть. Якщо людина зненацька натрапить на квітку, не шукаючи її навмисне і не сподіваючись мати зиск, то матиме щастя, багатство і чудодійну силу.