Пророк у мистецтві модерну

 «Он был сам демон, прекрасный ангел, 

для которого мир был бесконечной радостью

и бесконечной мукой».

А. Бенуа.

17 березня до центральної міської бібліотеки завітали студенти Агротехнічного коледжу на відео-вернісаж «Он был сам демон, прекрасный ангел», присвячений 160-річчю від дня народження Михайла Олександровича Врубеля, російського художника-символіста дансько-польського походження. Визначний майстер акварельного і олійного живопису. Робив ілюстрації до книжок, монументальні роботи, портрети, займався сценографією. В кожній з областей мистецтва залишив шедеври. Для багатьох ім’я художника відоме, як автора картин «Демон, що сидить» та «Царівна-Либідь».

Великий художник народився 17 березня 1856 р. в сибірському м. Омську в родині військовослужбовця. Бібліотекарі здивували присутніх інформацією, що доля Врубеля тісно переплелась з трьом українськими містами – Одесою, Харковом, Києвом. В Одесі 13-річний Михайло вступає до Ришельєвської гімназії. У Південній Пальмірі уперше долучився до мистецького життя.

У Києві 28-річний Врубель зустріне своє перше й не розділене кохання. У Києві народжуються ескізи до розписів Володимирського собору, орнаменти храму Святого Володимира. Вражають створені там же знамениті полотна: «Дівчина на фоні персидського килима», «Східна казка» та ін. З Києвом пов’язана славнозвісна Демоніана. Вінцем усіх київських творів майстра, є розпис й ікони Кирилівського собору.

А саме в Харкові розпочався новий, щасливий період життя Врубеля (1896) – 40-річний художник і 28-річна співачка Надія Іванівна Забіла одружились. Надія Забіла походила із старовинного козацько-старшинського роду. Кохання та українська природа надихнуть майстра на створення полотен: «Бузок», «Царівна-Либідь», «Нічне».

Запропонували переглянути відео «Картини М.О. Врубеля». Перед присутніми предстали ангели Врубеля: «Ангел з кадилом і свічею» (1887), «Шестикрилий серафим» (1904), «Видіння пророка Ієзекіїля» (1906) та ін. Ілюстрації до твору М. Лермонтова «Демон». Ескізні роботи для храму Святого Володимира: «Надгробний плач» (1887) в декількох варіантах та ін.

Несприйняття сучасників творчості художника, смерть сина, сліпота та хвороба (гострий розлад психіки), все це призвело до передчасної смерті. Михайло Врубель помер 1 (14) квітня 1910 року у петербурзькій клініці лікаря Барі. На цвинтарі петербурзького Новодівочого монастиря споруджено надгробок з чорного каменю з написом: «М.А. Врубель и Н.И. Забела-Врубель». Народжений серед сибірських снігів, похований у Північній Пальмірі Росії, кращі роки свого життя Врубель провів у «малій Скіфії», як він називав Україну.  Божественний дар, неперевершена майстерність, велич духу зробили Врубеля художником на всі часи. Його творча спадщина приречена на безсмертя.