Минулої
п’ятниці до центральної бібліотеки завітала Катерина Немира, письменниця, скульпторка,
цікава людина і просто чарівна харизматична жінка. До нашого міста пані Катерина прибула на запрошення Михайленко О.Д., директора міської картинної галереї ім. А.С. Гавдзинського.
Саме Олена Дмитрівна представила присутнім гостю, яка поділилася враженнями від екскурсії нашим чудовим містом, схожим на Париж. Першим представила свій роман «Іногда» - історію про трьох жінок з різних поколінь на тлі подій в Україні, яка захоплює колоритом мови і дозволяє поринути у дух того часу.Він напрочуд гармонійно витікає з творчої біографії авторки і вписується в її нинішню долю. Мова його пластична, мов глина під рукою скульптора, текст фактурний і кольоровий.
Другою представила книгу «Кольорові оповіді», у якій вміщені новели, що розкривають її талант прозаїка.
Саме Олена Дмитрівна представила присутнім гостю, яка поділилася враженнями від екскурсії нашим чудовим містом, схожим на Париж. Першим представила свій роман «Іногда» - історію про трьох жінок з різних поколінь на тлі подій в Україні, яка захоплює колоритом мови і дозволяє поринути у дух того часу.Він напрочуд гармонійно витікає з творчої біографії авторки і вписується в її нинішню долю. Мова його пластична, мов глина під рукою скульптора, текст фактурний і кольоровий.
Другою представила книгу «Кольорові оповіді», у якій вміщені новели, що розкривають її талант прозаїка.
Катерина
Немира розповіла, що в книзі вміщенні оповідання з різних років про різних
людей. «Людина дуже часто губиться: губиться від своїх мрій, які не збуваються,
через певні обставини, які примушують її так чи по-іншому жити. В результаті є
такі моменти, які стаються тільки раз, і проходять через ціле життя. Їх не
можна поправити», – розповіла авторка. Сама ж Катерина Немира зізналася, в її
новелах йдеться про страшні речі: війну, горе людей. Вона довго думала, чи
опубліковувати їх, оскільки у теперішніх подіях в Україні і так багато
насильства. Все ж таки вирішила, що треба це зробити
У
«Кольорових оповідях» описаний великий досвід людей, які у своєму житті
пережили багато.
«Я
виховувалась серед двох світів. З одного боку були неграмотні дідусь і бабуся
зі сторони тата, з іншого – інтелігенти – родина Людкевичів, де дід чистив
картоплю і читав Вергілія на старогрецькій. Те, що я описую у книзі, не мій
досвід. Це досвід поколінь. Я жила у той період, коли люди потайки розповідали,
що пережили, будучи ворогами народу. Я знала про історію УПА не з розповідей
про Бандеру. Я знала справжніх героїв, ходила там, де були криївки», –
розповіла Катерина Немира.
Немає коментарів:
Дописати коментар