Улюблениця дітей

Тільки так, від щирого серця, з великим задоволенням можна назвати видатну, відому дитячу поетесу Агнію Львівну Барто. Народилася вона 17 лютого 1906 року в інтелігентній родині. Батьки бачили в ній балерину. Але після закінчення хореографічного училища Агнія нею не стала. Вона обрала поезію, і поезія обрала її. В 19 років вперше видала книгу і підписала її «Агнія Барто». З  тих пір книги з’являлися одна за одною. Діти обожнювали її віршики для маленьких з книги «Іграшки», збірників «Братик», «Снігур», «Хлопчик навпаки». 

У міській бібліотеці для дітей відбулася літературна подорож по творчості А. Барто. Цю мандрівку здійснили учні 1-х та 2-х класів гімназії. Місця вистачило всім. Маленьким  читачам сподобались такі вірші як: «Любочка», «Я на уроці в перший раз», «Щеня», «Вовка - добра душа» і багато інших. А завершилася мандрівка розвиваючими мультфільмами за творами відомої поетеси

17 лютого бібліотекарі міської бібліотеки №2 відкрили для учнів 1-х класів ЗОШ №1 та СЗОШ №8 літературну скриньку: «Завжди ровесниця «маленького народу».

Всім знайомі ці рядки. Декілька поколінь виросли на віршах Агнії Львівни Барто. Діти з цікавістю слухали розповідь бібліотекарів, дивились мультфільми за творами А.Барто, відповідали на питання  вікторини та самі декламували її вірші. 

А поява клоунів звеселила всіх присутніх.

Легко, яскраво, на одному подиху в Дніпрянській селищній бібліотеці пройшов захід, присвячений 110-й річниці від дня народження  Агнії Барто.

 Коли бібліотекар почала читати вірші «Таня», «Зайка», «Бичок» та інші діти радісно підхопили. Вони не тільки знають ці твори, а й їх автора. З циклу  «Вовка  – добра душа», малеча дізналася про хлопчика, який всім хоче допомогти. Людина маленька, а вже має велике серце. Є в поезії Агнії Барто і антиприклади. Діти розмірковували над персонажем Любочки з вірша «Любочка», яка є чудовою танцюристкою, а в житті невихованою дівчинкою; над колоритною фігурою Льошеньки з однойменного вірша, який не хоче вчитися. Твір «Ведмежа-невіглас» спочатку визвав сміх у малечі, але, коли провини ведмежатка стають все більш серйозними, вже не до сміху. «Може хтось зустрічав таких синочків в житті, чи якісь риси впізнаєте у собі?» -  запитала дітей бібліотекар. Багато цікавої інформації школярі отримали про дитячу поетесу. Несподіванкою для них був той факт, що під час війни з Нацистською Німеччиною і після неї, батьки не могли знайти дітей яких втратили у вирі буремних подій. Сучасним дітям це було важко уявити. Тому вони уважно слухали, яку велику роботу проводила Агнія Барто, щоб знайти тих, хто загубився. Все почалося несподівано – з опублікування  її  поеми «Звенігород», в якій вона описала спогади дівчинки–сироти. Коли книга вийшла, одна жінка по цим спогадам знайшла свою доньку. Це надихнуло Агнію Львівну на подальший пошук. Так, завдяки її плідній роботі з’єдналися 927 сімей. За свою письменницьку і громадську діяльність Агнія Барто неодноразово була нагороджена орденами і медалями. Головна її нагорода – це творчість, яка приносить радість і дітям, і  дорослим.

Хай же на чисті, не засмучені дитячі маленькі серця  ляже тика радість від такої людяної дитячої поезії незабутньої Агнії Барто, хай в них проросте доброта!