Іду на прощу в Канів до Тараса

 Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття…

Василь Симоненко.

20 травня в центральній міській бібліотеці пройшла  поетична мініатюра «Данина пам’яті», присвячена Дню перепоховання Шевченка Т.Г. в Каневі.
Бібліотекарі нагадали присутнім, що Тарас Григорович Шевченко (1814 – 1861) – український поет, художник, мислитель. Його творчість посідає особливе місце в історії української духовної культури, він являється основоположником нової української літератури та літературної мови. Розвинувши у своїй поезії ідеї рівності й братерства суверенних народів, створення демократичного суспільства, привернувши увагу до сучасного й минулого України, поет майстерно втілив їх у художніх текстах (збірка поезій «Кобзар», поеми «Сон», «Кавказ», «Наймичка», вірш «Заповіт» та ін.). Постать Шевченка стала одним із символів культурного генія українського народу. 
Потім присутні зачитали вірші майстра слова із «Кобзаря».

Як помру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій…

Шевченко Т.Г. «Заповіт» (1945)

Так згідно із віршованим заповітом прах Шевченка було перевезено до України, а 22 травня 1861 року перепоховано на Чернечій Горі в Каневі.
Відзначаючи День перепоховання Тараса Шевченка, приймімо його слово в свої уми й серця, стараймося жити за Шевченком!

Століття йдуть, а він все воскресає

У кожнім нашім ділі, в кожнім дні.

Він не вознісся, він є поруч з нами,

Й допоки є він, українці є живі!