Літературне знайомство

Я иду и не гнусь.

Надо мной мое прежнее небо.

Я пою и смеюсь,

Где другие беспомощно немы.

Ці рядки якнайбільше характеризують сутність поетеси Рими Казакової, сильної, сміливої жінки, яскравої особистості. 27 січня в Дніпрянській селищній бібліотеці, в день, коли поетесі виповнилося би 85 років, відбулося літературне знайомство з її творчістю. В холодну снігову заметіль в бібліотечній літературній вітальні за чашкою чаю зібралися читачки-жінки,  молоді роки яких збіглися з роками творчості Казакової. Адже як приємно поринути в чудовий світ молодості, знову відчути її подих!

Пізнавальною, змістовною, схвильованою була розповідь бібліотекаря, яка сторінку за сторінкою розкривала гостям біографію Рими Казакової. Поетеса народилася 27 січня 1932 року в м. Севастополі в родині військового. Дитинство провела в Білорусії, потім сім’я переїхала в Ленінград, звідкіля випускниця університету відбула на Далекий Схід. Робота та життя в суворих умовах тайги ще більше сформувала її сильний цілеспрямований характер.

Один за одним  друкувалися збірки віршів, основними мотивами яких були дружба, вірність, кохання, материнство, роздуми на вічні теми. Кращі твори і із циклів: « Люби меня застенчиво», «Глуха душа его, глуха», «Быть женщиной –что  это значит?» та, безумовно, «Ненаглядный мой».

Жінки з хвилюванням слухали про непросте особисте життя, особливо про «жахливе становище з сином», за словами поетеси. Критики називали сина Єгора Радова «наркотичним письменником».

Рима Федорівна несла цей хрест усе життя. Мати билася як риба об лід. Сина вилікувала, але своє здоров’я підірвала. Проте, як завжди, хотіла бути сильною. Замість того, щоб піти до лікаря, вона вирішила підбадьорити  себе плаванням в басейні. Тромб обірвав життя Рими Казаковой в 67 років. Слідом за нею, через 9 місяців  помер син, якого з мамою зв’язували ніжні, зворушливі відношення…

Поетеса увійшла у вічність. Її твори збагатили поетичний світ, емоційно збагатіли наші душі. А з екрана монітора як би дивилась на присутніх сама Рима Казакова. Ще довго лунали пісні на її слова у виконанні відомих  співаків.

Гості радісно, від усього серця дякували за зустріч з мистецтвом, за теплий прийом, за відігріті в зимову стужу душі. Йшли додому емоційно збагаченими, з надією ще не раз побувати в бібліотеці на подібних заходах.