Шиття як життя

Мальовниче селище Дніпряни ще більше набирає чудової краси з початку літа. Милують око розкішні троянди різного кольору – від білого, жовто–гарячого до яскраво-рожевого, буяють кущі ювелірно витончених квітів жасмину, які прикрашають майже кожен будиночок.

Тільки-но повернувши з прогулянки та купання у річці, дітлахи зі шкільного табору, радісні, веселі та щасливі завітали до Дніпрянської селищної бібліотеки.

Цікаво почались канікули.  Після  вражень від природи на них чекала зустріч ще з одним проявом краси – вже рукотворної.

Бібліотекар провела паралелі краси земної та її втілення на полотнах художників, виробах з кераміки та скла, а також в вишивках, серветках вироблених руками майстринь, що продемонструвала на прикладі маленької полички, де були розміщені книги про  мистецтво  майстрів таврійського краю.

В Дніпрянах також є свої таланти. Багато років поспіль тут творила свої диво-вишивки Лідія Іванівна Маук. 

Нажаль, вона вже пішла в інші світи.

Рано, з самого дитинства, дівчинка пізнала втрати: захворіла і померла мати. З початку був дитячий будинок у Зміївці. Старшу сестричку взяла на виховання родина з Дніпрян, а Ліду після поранення знайшов батько, якого вже вважали зниклим,  та забрав її до Росії, де вона народилася.

Невідомі сили притягли Лідію до сестри в Дніпряни, де вона знайшла свою жіночу долю.

Школярі із здивуванням дізналися, що їх шкільний викладач історії – Світлана Володимирівна – донька майстрині, яка теж дістала у спадок любов до вишивки і передала її своїм донькам.

Слухаючи розповідь про таку, здавалось, звичайну і в той же час незвичайну людину,діти змогли уявити собі, як жінка ставала майстринею. Вона все робила гарно, була доброю господинею, ніжною та дбайливою матусею. Вишивку любила з дитинства, спостерігала за різноманітними явищами природи, а потім враження переносила на полотно. Удосконалювала майстерність, вела безкоштовно гурток для дітей, дарувала свої творіння. Раділа, що багато її робіт побували в різних країнах: у Канаді, Германії, Іспанії, Ізраїлі, Голландії та інших країнах світу.

На щастя, пам’ять про деякі роботи збереглася. Діти із захопленням переглянули слайд-презентацію  про  свою землячку. Вражені рукотворним мистецтвом майстрині, вони як би вибирали її роботи для себе, промовляючи: «Я вибираю з козаками, а я з соняшниками, а я…»

Так бібліотека вшанувала пам’ять майстрині-землячкі, діти отримали багато вражень та гарний настрій, який дарує справжня краса.

Все життя у шитті і шиття, як життя.