Оживає Кобзареве слово

9 березня 2014 року Україна відзначила 200 років від дня народження Т.Г.Шевченка. Його Кобзар учив і учить українців бути українцями. На честь ювілею міська бібліотека для дітей проводила конкурс «Оживає Кобзареве слово».

Учасникам пропонувалося намалювати малюнок до будь-якого з віршів Т.Шевченка або написати йому листа. Проходив конкурс з 15 січня по 1 березня 2014 року. За цей час до бібліотеки принесли 26 робіт: 13 письмових і 13 малюнків. 26 учнів від 5-го по 9-й класи із таких навчальних закладів міста: Новокаховська гімназія; ЗОШ №1; НВК №2; ЗОШ №3; НВК №4.

 

«Одну сльозу з очей карих –

І пан над панами!»

Так колись мріялось Тарасові Григоровичу. Не одну сльозу зронили працівники дитячої бібліотеки, читаючи дитячі листи до Шевченка та споглядаючи малюнки. І от 13 березня відбувся підсумковий захід. У повному залі бібліотеки звучали листи, які написали діти, лунали вірші до тих малюнків, які «оживили» Кобзареве слово: «Думи мої думи», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Світає, край неба палає», «За сонцем хмаронька пливе», «Садок вишневий коло хати», «Мені тринадцятий минало».

Переможцями в категорії «Найкращий лист до Шевченка» стали:

І місце – Подопригора Дарина, учениця V(9)-А класу гімназії,

ІІ місце – Шахматова Анастасія, учениця 9-Б класу ЗОШ №3,

ІІІ місце – Гладишенко Сергій, учень 6 класу НВК №4.

Кращими серед юних художників стали:

І місце – Кузьменко Василій, учень V(9)-Б класу гімназії,

ІІ місце – Дворяшина Ганна, учениця ІV(8)-Б класу гімназії та Жадан Дарина, учениця 5-В класу НВК №2,

ІІІ місце – Пісня Катерина, учениця ІV(8)-А класу гімназії, Величко Олександра, учениця 6-А класу ЗОШ №1 та Галатонов Владислав, учень 6-А класу ЗОШ №3.

Призери були нагороджені цінними подарунками.

Всі інші учасники отримали солодощі, особливими ж призами були відмічені маленькі учасники конкурсу, які тим на менш, зобразили у своїх роботах Шевченкову «Катерину». Серед них учні ЗОШ №1: Тичиніна Світлана та Голощапова Валерія, учениці 3-Б класу; Семанішин Дмитро, учень 3-А класу та Рафіков Дмитро, учень 2-Б класу.

«Я не одинокий,

Є з ким в світі жить…»

Ви справді не одинокий, Великий Кобзарю. Живе з нами і в нас Ваше невмируще слово. Житиме вічно.

Представляємо на суд читача лист, який посів перше місце у конкурсі.

«Дорогий Тарасе Григоровичу! Я пишу Вам цього листа з нагоди такої славної дати – 200-річчя з дня Вашого народження. Хочу найперше розповісти про те, що всі слова, сказані у Ваших віршах, виявилися пророчими. Як і передбачали Ви у своєму «заповіті», народ розпочав боротьбу за волю, розірвав кайдани рабства і будував «велику вольну сім’ю». Це було ще у 1917 році, коли влада ненависного Вам самодержавства була повалена.

Багато суперечностей викликало існування соціалістичного суспільства але то дійсно був час, коли найнижчі верстви населення мали змогу здобути вищу освіту, діти безкоштовно навчалися в школах – про все дбала держава, не було безробіття, а народи всіх національностей жили в єдиній великій державі – Радянському Союзі. Але українці, як і Ви колись, мріяли про той час, коли Україна стане незалежною державою. І це теж сталося. З 1991 року ми живемо в незалежній країні.

А ще я вражена картинами, які створювали Ви, талантом до образотворчого мистецтва. У цих полотнах виражена Ваша душа, яка й до цього часу серед нас – невмируща, горда, бунтівнича, допитлива, чутлива до краси, спрагла до знань. Ви були унікальною людиною, генієм, яких мало. Не кожному кріпакові судилося так багато знати, вивчити, наполегливою працею шліфувати свій талант, свою майстерність у створенні картин. Як досконало Ви знали рідну землю, свій народ, його історію, звичаї, обряди.

Вивчаючи ваші вірші, я завжди милувалася їхньою мелодійністю, високим патріотичним духом , закладеною в них гіркотою з приводу закріпачення селян та тяжкої долі жінки-кріпачки. Прочитавши поему «Катерина», я багато над чим задумалася, адже зрозуміла головне – не слід наражати своє життя на небезпеку, хоча й заради кохання.

Дякую Вам, Тарасе Григоровичу, за науку, за те, що ваші твори пробудили потяг до творчості та знань і в моїй душі. Саме цей потяг змусив мене написати цього листа. Трохи про себе: я – учениця 9-А класу Новокаховської гімназії, творчість – моє життєве кредо, я добре співаю і маю можливість виступати на сцені, завжди радію, коли мій спів приносить людям задоволення. Займаюся в драматичному гуртку, граю на фортепіано, добре декламую вірші, серед яких і ваші твори, шановний Тарасе Григоровичу. У майбутньому мрію написати оперу на вашу п’єсу «Назар Стодоля». І ще я присвятила Вам вірш і хочу, щоб ви оцінили його:

Те, про що ти так мріяв, здійснилося

Ми ступили за щастя у бій

Зла руїна навік розвалилася,

Рабство безвісті кануло в ній.

Ти у братній сім’ї українців

Поруч з нами, Тарасе, ідеш.

І неначе легенда, мов пісня

У серцях молодих живеш.

Прощавайте, мій дорогий поете! Знаю, що відповіді на свій лист я не отримаю, але вірю, що Ваша невмируща душа почує мене й допоможе пройти стежкою творчого натхнення.»