Добридень тобі, Україно моя!

Блакить мою душу овіяла,
Душа моя сонця намріяла,
Душа причастилася кротості трав -
Добридень я світу сказав!
Струмок серед гаю як стрічечка.
На квітці метелик мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля.
Добридень тобі, Україно моя!

Від цих сонячних рядків Павла Тичини став світлішим похмурий день за вікном читальної зали Таврійської бібліотеки, де на літературний портрет "Сонячна поезія Павла Тичини" зібралися поціновувачі поетичного слова. Поет світового масштабу, дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа, селянський Орфей, бард Центральної Ради - це все про нього - справжнього поета і патріота, який був змушений з другої половини 1920-х років писати на замовлення радянської влади. Але читачі, що зібрались в читальній залі, відкрили для себе зовсім іншого Павла Тичину - ліричного, закоханого. Відео про його перше і. мабуть, останнє кохання до Наталки Коновал - "Гра долі. Я кличу тебе" нікого з присутніх не залишило байдужим.