На вулиці генія вічна зима
І час розколовся на втіхи.
Лиш зрідка підпалять оселю чиюсь
Або поміняють кашкет на картуз,
І знову - зачумлені стріхи...
Це рядки із вступного вірша поета-земляка Олександра Гунька з його нової книги поезій "На вулиці генія", презентація якої відбулась у центральній міській бібліотеці 14 березня 2012 року. Поетична збірка присвячена пам'яті поета-земляка Анатолія Бахути і вийшла з друку цього року. Це вже четверта книга Олександра Петровича в його творчому доробку.
Основна тема поетичної збірки "На вулиці генія" - пошук автором свого "Я" у глобалізованому світі, шлях до істини й ідеалу. Вірші тут здебільшого філософські, у формі внутрішнього діалогу. У творчості Олександра Гунька лаконічно поєднуються найвишуканіша класика і революційний авангард. У кількох рядках автору вдається охопити вселюдську проблему, загальнолюдські аспекти буття, філософські виміри особистості.
На скелях днів розвішано світанки.
Мене ти ще сьогодні посвяти
У пломінь, що горить безперестанку
На протязі твоєї самоти.
Ми тут. Ми стали схожими на простір.
Стежина завітрилася в імлі.
І стали зрозумілими до брості
Усі майбутні сполохи землі...
Збірка містить у собі дев'ять циклів, назви яких говорять про особливе світосприйняття поета - "Стоокі птахи", "По лезу змов", "Час мишоловок", "Небесна пальміра" та інші. Цикл "Постаті" автор присвячує геніям, яких обрав, щоб у них учитися, а потім - звірятися їм зі своїми пошуками, знахідками, болями.
Рядки поезії Олександра Гунька не сплутаєш ні з чиїми іншими. Тут і конкретика, і абстрактика, і реалізм. Він пише лаконічно і довго, весело і сумно. Писати бездарно, на щастя, він не вміє. І ця книжка тричі це засвідчує.
Основна тема поетичної збірки "На вулиці генія" - пошук автором свого "Я" у глобалізованому світі, шлях до істини й ідеалу. Вірші тут здебільшого філософські, у формі внутрішнього діалогу. У творчості Олександра Гунька лаконічно поєднуються найвишуканіша класика і революційний авангард. У кількох рядках автору вдається охопити вселюдську проблему, загальнолюдські аспекти буття, філософські виміри особистості.
Мене ти ще сьогодні посвяти
У пломінь, що горить безперестанку
На протязі твоєї самоти.
Ми тут. Ми стали схожими на простір.
Стежина завітрилася в імлі.
І стали зрозумілими до брості
Усі майбутні сполохи землі...
Збірка містить у собі дев'ять циклів, назви яких говорять про особливе світосприйняття поета - "Стоокі птахи", "По лезу змов", "Час мишоловок", "Небесна пальміра" та інші. Цикл "Постаті" автор присвячує геніям, яких обрав, щоб у них учитися, а потім - звірятися їм зі своїми пошуками, знахідками, болями.
Рядки поезії Олександра Гунька не сплутаєш ні з чиїми іншими. Тут і конкретика, і абстрактика, і реалізм. Він пише лаконічно і довго, весело і сумно. Писати бездарно, на щастя, він не вміє. І ця книжка тричі це засвідчує.
Немає коментарів:
Дописати коментар